• Чигрин Олександр Іванович
  • Ферлієвич Віктор Васильович
  • Заєць Олександр Юрійович
  • Горбан Дмитро Ілліч
  • Потарайко Сергій Дмитрович
  • Дарій Дмитро Кузьмович

Чигрин Олександр Іванович

Чигрин Олександр Іванович

ЧИГРИН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ, 1993 Р.Н.,

СЕРЖАНТ З СЕЛА УСТЬ-ПУТИЛА ПУТИЛЬСЬКОГО РАЙОНУ.

НАГОРОДЖЕНО ОРДЕНОМ "ЗА МУЖНІСТЬ" ІІІ СТУПЕНЯ (2014 Р., ПОСМЕРТНО)

Сержант, учасник АТО.

Навчався в Усть-Путильській ЗОШ (2000-2009 р.р.),  Дихтинецькій ЗОШ (2011-2012 р.р.)

Закінчив Чернівецький професійний будівельний ліцей за спеціальністю «облицювальник- плиточник, штукатур».

У 2012 році був призваний на строкову військову службу. Звільнений в запас у 2013 році у військовому званні «сержант».

З січня 2014 року проходив службу за контрактом.

Олександр Чигрин загинув 20 липня 2014 року в Луганській області.

Залишились мати, батько, сестра, брат.

Наказом командира 80-ї ОДШБ № 303 від 04.03.2016 року в 2016 році нагороджений (посмертно) "Відзнакою командира". Цього ж року від Спілки учасників бойових дій в АТО Закарпатської області "Побратими України" батькам загиблого вручено військовий нагрудний знак "За оборону Луганського аеропорту".  

 

Односельчанин Олександр Чигрин, як і при житті, назавжди залишиться в наших спогадах усміхненим, життєрадісним, добрим, завжди готовим прийти на допомогу: спогади викладача музичної школи про загиблого героя.

- Олександр був доброзичливим, спокійним, привітним, працьовитим, - згадують односельці. - Завжди був у гарному настрої. Постійно допомагав батькам», - ділиться спогадами про загиблого в зоні АТО усть-путильчанина Олександра Чигрина викладач музичної школи по класу фортепіано Галина Дмитрівна Мометко. - До класу несміливо заходить Сашко, спочатку розглядається навколо, а потім сідає перед фортепіано і з цікавістю дивиться на мене. Так промайнули сім років  навчання, від вивчення азів музичної майстерності до виконання музичних творів. Я із задоволенням  працювала з Сашком, у нього був хороший музичний слух, голос, талант, природне відчуття ритму. На уроках завжди був зосереджений, активний і дуже любив музику, особливо йому подобалися бадьорі, веселі музичні твори. Викладач музики зауважує, що одним із любимих творів Сашка був твір Д. Кабалевського «Клоуни».

В пам’яті вчительки закарбувався момент, коли малий Сашко гідно вийшов із ситуації під час академічного концерту, де він мав зіграти етюд, але під час виконання помилився. Не розгубившись, хлопець почав грати інший і так в нього майстерно вийшло, що не всі зрозуміли його помилку. Пізніше члени комісії дивувалися його кмітливості, як він швидко зорієнтувався і зумів гідно вийти із «конфузної» ситуації.

Галина Дмитрівна  каже:

- Мабуть ця риса характеру, вміння швидко знаходити рішення  і вплинула на вибір професії військового.

Завжди ввічливий, уважний, Сашко навіть після закінчення навчання в музичній школі знаходив час поцікавитися успіхами свого молодшого братика Вадима, який теж навчався гри на фортепіано.

Таким він був і назавжди залишиться у наших спогадах: усміхненим, життєрадісним, добрим, завжди готовим прийти на допомогу.

 

Вшанування пам'яті загиблого в зоні АТО Олесандра Чигрина з  нагоди другої річниці від дня загибелі 

В другу річницю загибелі на Луганщині Олександра Чигрина родина, друзі, односельці, представники районної та місцевої влади зібрались разом біля могили військовослужбовця 80-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних Сил України, щоби вшанувати світлу пам’ять відважного воїна, турботливого сина та доброзичливого друга.

Присутні віддали данину пам’яті захиснику Вітчизни, поклавши до могили земляка живі квіти, запалили свічки, преклонивши коліна у скорботній молитві.  

Благочинний, настоятель Свято-Семіонівської церкви Дмитро Сімчук відслужив поминальну панахиду та освятив нещодавно встановлений на могилі пам’ятник. Рядками святих молитов священнослужитель звернувся до Спасителя, щоби душа Героя покоїлась в мирі та спокою в небесному раю, а родині - стійко перенести горе та пишатися таким хорошим сином, який героїчно загинув обороняючи рідну землю.

Спогадами про пережите горе від сумної звістки, що облетіла Путильщину 20 липня 2014 року поділилась із присутніми секретар Усть-Путильської об’єднаної територіальної громади Наталія Фрей. Вона подякувала батькам Олександра – Любові Юріївні та Івану Омеляновичу за гідне виховання справжнього патріота своєї держави.

Про гіркоту від втрати молодого хлопця, який поліг на  полі бою на Луганщині два роки тому, висловилась керівник апарату районної державної адміністрації Марія Яків’юк: «20 липня для всіх путильчан став чорним днем, що така молода людина залишила цей світ. Олександр загинув захищаючи наше світле майбутнє, нашу неньку Україну. Наш святий обов’язок пам’ятати, постійно молились та згадувати таких патріотів. Слава Героям!».

У глибокій скорботі присутні пошанували пам’ять Сашка та всіх загиблих героїв хвилиною мовчання.  

Ферлієвич Віктор Васильович

Ферлієвич Віктор Васильович

ФЕРЛІЄВИЧ ВІКТОР ВАСИЛЬОВИЧ, 26.08.1994 р.н.

СТАРШИЙ СОЛДАТ, СТАРШИЙ ВОДІЙ 1-ГО ВЗВОДУ 1-Ї РОТИ 1-ГО МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬОЙОНУ 24 ОМБР

Віктор народився 26 серпня 1994 року в селі Конятин. 2011 року закінчив Конятинську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Далі навчався за фахом ветеринарія.  

У грудні 2013 року підписав контракт на проходження військової служби з командуванням 24 окремої механізованої бригади м. Яворів. З 2014 року безпосередньо приймав участь у проведенні антитерористичної операції. На початку 2018 року хлопець одружився. Віктор Ферлієвич загинув 26 травня 2018 року близько 20:00 на Горлівському напрямку.

За даними прес-центру Об’єднаних сил, бронегрупа на БМП, яка патрулювала район між опорними пунктами, потрапила в засідку. Після короткого вогневого зіткнення, за підтримки вогнем із сусідніх опорних пунктів, ДРГ противника було знищено. Віктор загинув внаслідок підриву на міні.

У бійця залишились мама Олена Михайлівна, тато Василь Гаврилович, брат Юрій, бабуся Василина та його дружина Лілія – офіцер-психолог у 24 омбр.

Заєць Олександр Юрійович

Заєць Олександр Юрійович
ЗАЄЦЬ ОЛЕКСАНДР ЮРІЙОВИЧ, 1993 Р.Н.,
СОЛДАТ З СЕЛА СЕЛЯТИН ПУТИЛЬСЬКОГО РАЙОНУ.
НАГОРОДЖЕНО ОРДЕНОМ «ЗА МУЖНІСТЬ» III СТУПЕНЯ (2014, ПОСМЕРТНО)

Закінчив Селятинську школу І-ІІІ ступенів. Навчався у Політехнічному коледжі м. Чернівці за спеціальністю  «будівництво та експлуатація будівельних споруд».

З квітня 2014 року проходив військову службу за контрактом. Був направлений до с. Зеленопілля Свердловського району Луганської області, де перебував 58 днів, з яких 23 дні – в оточенні.

Олександр Заєць загинув  7 серпня 2014 року під час організованого прориву з оточення у "довжанському котлі" (сектор "Д") на з'єднання з основними силами після 23-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів та з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.  

Залишились батьки та брат.

За спогадами односельців, Олександр Заєць від’їжджав з бажанням служити своїй Батьківщині. Останні мрії - повернутися з пекла бойових дій, поїсти домашньої їди, не чути пострілів...

Вшанування пам'яті загиблого воїна Олесандра Зайця в зоні АТО 

В другу річницю загибелі на Луганщині Олександра Зайця родина, друзі, односельці, представники районної та місцевої влади зібрались разом біля могили військовослужбовця, щоби вшанувати світлу пам’ять відважного воїна, турботливого сина та доброзичливого друга.

Присутні віддали данину пам’яті захиснику Вітчизни, поклавши до могили земляка живі квіти, запалили свічки, преклонивши коліна у скорботній молитві.    

Настоятель  храму Пресвятої Богородиці Максим Чорней відслужив поминальну панахиду та освятив  встановлений на могилі пам’ятник. Рядками святих молитов священнослужитель звернувся до Спасителя, щоби душа Героя покоїлась в мирі та спокою в небесному раю, а родині - стійко перенести горе та пишатися таким хорошим сином, який героїчно загинув обороняючи рідну землю.

Спогадами про пережите горе від сумної звістки, що облетіла Путильщину 7серпня  2014 року поділилась із присутніми перша вчителька  Ганна Генцар зауваживши, що вже два роки як немає з нами Олександра, який загинув в зоні АТО. Україна втрачає своїх кращих синів. Молодим життям пожертвував мужній патріот нашого села Олександр, найкращого сина українського народу, патріота, небайдужого до майбутньої долі рідного краю, нашої України. Переживаючи, що його рідна Україна перебуває у небезпеці, прийняв мужнє чоловіче рішення стати прикордонником. Так і опинився у Оршанецькому навчальному центрі Державної прикордонної служби України. А з 12 червня 2014 року виконував завдання з охорони Державного кордону України. Односельчанин Олександр Заєць,  і при житті, назавжди залишиться в наших спогадах усміхненим, життєрадісним, добрим, завжди готовим прийти на допомогу. Адже Олександр був доброзичливим, спокійним, привітним, працьовитим, - згадує перша вчителька. Таким він був і назавжди залишиться у наших спогадах: усміхненим, життєрадісним, добрим, завжди готовим прийти на допомогу.

Про гіркоту від втрати молодого хлопця, який поліг на  полі бою на Луганщині два роки тому, висловився і перший заступник голови  районної державної адміністрації Михайло Ямницький: «7 серпня  для всіх путильчан став чорним днем, що така молода людина залишила цей світ. Олександр загинув захищаючи наше світле майбутнє, нашу неньку Україну. Наш святий обов’язок пам’ятати, постійно молились та згадувати таких патріотів. Слава Героям!».

У глибокій скорботі присутні пошанували пам’ять Сашка та всіх загиблих героїв хвилиною мовчання.  

Олександр Заєць загинув  7 серпня 2014 року під час організованого прориву з оточення у "довжанському котлі" (сектор "Д") на з'єднання з основними силами після 23-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів та з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.  

Ми пишаємося своїм односельчанином, який став Героєм України, бо він незважаючи на свій вік, як справжній, мужній і відважний чоловік, ціною власного життя захищав свою Батьківщину.

Горбан Дмитро Ілліч

Горбан Дмитро Ілліч
ГОРБАН ДМИТРО ІЛЛІЧ
1978 Р.Н., ВІЙСЬКОВИЙ 58-ОЇ ОКРЕМОЇ МОТОРИЗОВАНОЇ БРИГАДИ

Працював водієм у фінансовому управлінні Путильської районної державної адміністрації. З 2010 року обіймав посаду головного бухгалтера Шепітської сільської ради. 31.10.2010 р. був обраний сільським головою села Шепіт. На фронт пішов добровольцем. Під час несення служби в зоні АТО, помер 14 січня 2016 року у військовому госпіталі міста Краматорськ Донецькій області від серцевої недостатності (хвороби серцево-судинної системи), яка розвинулася на фоні пневмонії. Дмитра Горбана поховали 17 січня в рідному селі Шепіт. 

У військовослужбовця залишились: дружина та дві доньки.

Потарайко Сергій Дмитрович

Потарайко Сергій Дмитрович
ПОТАРАЙКО СЕРГІЙ ДМИТРОВИЧ, 1984 Р.Н.,
ВІЙСЬКОВИЙ 8-ГО БАТАЛЬЙОНУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ
ПОТАРАЙКО СЕРГІЙ ДМИТРОВИЧ, 1984 Р.Н.,
ВІЙСЬКОВИЙ 8-ГО БАТАЛЬЙОНУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ

Сергію Потарайку було 32 роки. Військовий-контрактник вступив на службу цієї весни у 8 батальйон гірсько-штурмової бригади. Після навчального центру потрапив у зону АТО. Пробув там всього 2 тижні. Був розвідником. Під час виконання бойового завдання під Мар'їнкою, потрапив під ворожий обстріл і загинув на місці.

У Сергія залишилася дружина, батьки, брат та сестра. Усі його згадують як відповідальну, чесну та добру людину, яка ніколи не покидала у біді.

Поховали Героя на «Алеї слави» на Центральному кладовищі Чернівців.

 14 листопада 2017 року Указом Президента України Сергія Поталайка посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

Дарій Дмитро Кузьмович

Дарій Дмитро Кузьмович

Дарій Дмитро Кузьмович

солдат 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону

Дата та місце народження: 25 жовтня 1971 р., с. Сергії, Путильський район, Чернівецька область. Дата та місце загибелі: 28 жовтня 2018 р., с. Кримське, Новоайдарський район, Луганська область. Звання: Солдат. Посада: Навідник.

Підрозділ: 8-й окремий гірсько-штурмовий батальйон (10-а окрема гірсько-штурмова бригада).Обставини загибелі: Загинув близько 2-ї години ночі 28 жовтня 2018 року, отримавши смертельне поранення кулею ворожого снайпера на позиціях ЗСУ поблизу с. Кримське на Луганщині.

Сімейний стан: Розлучений, залишилась мати Анна Олександрівна, 1939 року. Місце поховання: с. Суховерхів, Кіцманський район, Чернівецька область.